Article in other languages:
Українська радянська енциклопедія
Після появи першого тому «Української Загальної Енциклопедії» у Львові (1930) з ініціативою великої «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) виступив М. Скрипник. Під його головуванням створено в Харкові редакційну колегію УРЕ, секретарем якої став С. Бадан. Редакція видавала «Бюлетень» (2 числа). Залучено до співпраці понад 100 фахівців. З запланованих 20 томів підготовано три. Друк першого був передбачений на початок 1933 року, але московська цензура заборонила його як націоналістичний. Того ж року Скрипник вчинив самогубство і його наступником став В. Затонський. Виготовлені матеріали були знищені, і в листопаді 1934 редакцію УРЕ розпущено.
Проект 20-томної УРЕ знов виринув на початку 1948 р., але реально почато його здійснювати невдовзі після XX з'їзду КПРС (1956), знов у відповідь на українську енциклопедію поза УРСР — Енциклопедію Українознавства, що її почало видавати Наукове товариство ім. Т. Шевченка.
18 грудня 1957 р. доручено працю над УРЕ АН УРСР. На чолі створеної тоді гол. редакції УРЕ (понад 40 осіб) став М. Бажан. Заплановано 15—16 тт. на 1958—1962. У 1959—1965 видано в Києві 17 тт. (17 т. цілковито присвячений УРСР, у 1967 і 1969 видано його російську і англійську версії). У 1968 додатково видано «Алфавітний предметно-іменний покажчик». У сумі УРЕ охопила 45 000 гасел. Серед ілюстрацій — понад 120 кольорових мап. Наклад — 80 000. У виданні УРЕ взяло участь понад 5000 авторів.
Зміст українознавчих гасел УРЕ згідний з заявою «Передмови», що УРЕ «має показати братерську єдність українського народу з великим російським і всіма іншими народами Радянської Вітчизни» і що вона спрямована проти «насамперед українського буржуазного націоналізму» (це останнє поширюється і на постаті XVII—XVIII ст., наприклад, на І.Виговського, П.Дорошенка, І.Мазепу, П.Орлика).
В УРЕ є тенденція (хоч не послідовна) розуміти українство за територіальним принципом (хто працює на Україні, той українець), але у випадку письменності — за мовним. Багато географічних назв зросійщено, деякі спольщено. Усі назви книг цитовані в УРЕ українською, внаслідок чого не можна дізнатися, якою мовою вони написані.
У 17 томі дуже скупо потрактовано розділ «Населення» (3 стор. з мапою), «Мова» (6 стор.), «Релігія і церква» (3 стор.), тоді як КПУ присвячено 25 сторінок. Немає зовсім розділів про етнографію та українців у світі, непропорційно мало місця приділено історії до Жовтневої революції 1917 р. (50 сторінок, а радянській добі — 54).
Друге видання
У 1974 р. почало виходити друге видання УРЕ за редакцією того ж М. Бажана, випуск якого завершено 1985 року. У складі редакції теж понад 40 осіб. Видання складалося із 12 тт. і 50 000 гасел (більша кількість їх при зменшенні числа томів пояснюється збільшенням кількості шпальт на стор. з 2 до 3). Новинкою цього видання став російський переклад, який почав з'являтися від 1978 року. Загальний наклад УРЕ 2 ніби більший, ніж УРЕ 1 — 100 000, але в дійсності наклад українського видання менший (50 000, інших 50 000 припадає на російське видання). У «Передмові» зазначено, що це видання УРЕ показує «характерні риси... радянського народу — нової історичної спільноти людей».
Головна редакція УРЕ
Головна редакція УРЕ видала також короткий
- «Український Радянський Енциклопедичний Словник» у 3 тт. за ред. Бажана (1966—1968), низку спеціальних енциклопедій («Радянська енциклопедія історії України», відповідальний ред. А. Скаба, 4 тт., 1969—1972;
- «Енциклопедія народного господарства УРСР», відповідальний ред. С. Ямпольський, 4 тт., 1969—1972; «Українська сільськогосподарська енциклопедія», відповідальний ред. Р.Пересипкин, 3 тт., 1970—72;
- «Енциклопедія кібернетики», відповідальний ред. В. Глушков, 2 тт., 1973, рос. вид. 1974), словників («Політичний словник», ред. Г. Шевель і В. Мазур, 1971;
- «Економічний словник», ред. П. Багрій і С. Дорогунцов, 1973;
- «Філософський словник», ред. В. Шинкарук, 1973;
- «Словник художників України», відповідальний ред. М.Бажан, 1973;
- «Юридичний словник», ред. Б. Бабій та ін., 1974;
- «Біологічний словник», ред І. Підоплічко та ін., 1974;
- «Шевченківський словник», відповідальний ред. Є. Кирилюк, 2 тт., 1976—1977;
- «Словарь по кибернетике», ред. В. Глушков, 1979), багатотомних іст. довідників
- «Історія українського мистецтва», гол. ред. М. Бажан, 6 тт., 1966—1973;
- «Історія АН УРСР», гол. ред. Б. Патон, 2 тт., 1967;
- «История Академии Наук Украинской ССР», гол. ред. Б. Патон, 1979;
- «Історія міст і сіл УРСР», гол. ред. П. Тронько, 26 тт., 1967—1974), а також
- «Словник іншомовних слів», ред. С. Мельничук, 1974;
- «Російсько-український словник соціально-економічної термінології» С. Воробйової і Т. Молодіда, 1976 (1966, вид. «Наук. Думки»); історико-архітектурний довідник
- «У пам'яті народній» (1975, вид. УРЕ спільно з Укр. Товариством охорони пам'яток історії та культури).
Від усунення з України П. Шелеста (1972) помітна тенденція Головної Редакції перейти частково на російську мову видань. Це відповідало прийнятій у 70-80 рр. методології російщення видань через двомовність, коли гостро актуальні чи важливі ориґінальні українські видання перекладали паралельно російською мовою з поступовим зменшенням чи навіть ліквідацією україномовних варіантів.
Questions for article: М.Бажан енциклопедія, Українська_радянська_енциклопедія, енциклопедія львівської, Українська_радянська_енциклопедія, енциклопедія львівської