Антропологія

Article in other languages:

Антрополо́гія (грец. ανθρωπος — людина, λογος — слово) — біологічна наука, що вивчає тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток, близько стоїть до суспільних наук, також наука про походження й еволюцію людини, утворення людських рас і про нормальні варіації фізичної будови людини. Як самостійна наука сформувалася в середині 19 століття.

Напрямки антропології

Більшість університетів на Заході розділяють антропологію на чотири основних напрямки:

Біологічна або фізична антропологія — займається розумінням людського тіла, користуючись теоріями еволюції, адаптації, популяціонної генетики.

Соціальна або соціокультурна антропологія — вивчення та культурної організації окремих етносів та суспільств (їх звичаї, мову, економічний та політичний лад, родинні звичаї, стосунки, поділення праці, релігію, митологію та ін.). Сучасні принципи соціальної антропології закладені Францем Боасом та Броніславом Маліновським на межі 19-го та 20-го століть, і полягають в культурному релативізмі, між-культурних порівняннях і наголосі на довгострокове вивчення суспільства шляхом якомога повної інтеграції в нього.

Лінгвістична або мовна антропологія — вивчення соціальної комунікації у різних суспільствах шляхом вивчення історії та зміни мов, а також взаємозв'язка мови та культури. Наскільки варіації мови вказують на місце людини в суспільстві? Як мова визначає та віддзеркалює наш світогляд та ментальність?

Археологія — висвітлює історію людського суспільства на основі вивчення пам'яток кам'яного, мідного (бронзового), залізного віків і почасти пізніших, часів.

Генеза

Назва антропології з'явилася ще в Давній Греції, але в сучасньому розумінні антропологія як наука оформилась у 19 столітті. Тоді ж до антропології часто відносили психологію, етнографію і археологію. В США й Англії до антропології і тепер відносять етнографію. Радянські антропологи чітко розмежовують названі науки.

Напрями в самій антропології ще далеко не усталені. Здебільшого розрізняють: 1) морфологію людини; 2) антропогенез; 3) етнічну А. Є й ін. схеми поділу А. Практично в А. можна розрізняти два основні напрями: 1) соматичну А.; 2) палеоантропологію. Соматична А досліджує в першу чергу тіло живих людей, застосовуючи для цього спеціальні антропометричні інструменти і прилади (див. Антропометрія). Описовий метод соматичної А. полягає у ваг. характеристиці тіла та його частин окремо (голори, носа, очей, губ, грудей), волосяного покриву, кольору шкіри, у визначенні зросту і т. ін. Методами анатомії досліджуються особливості будови внутр. органів, методами ембріології — утробний розьиток людини, серологіч. методами — склад крові. Соматична А. має значення в питаннях визначення реальних показників і співвідношень зросту різних груп населення (для взуттєвої, пошивної та ін. промисловості). Розділ сомат. А.— криміналістична А. — використовує спец, методи, зокрема дактилоскопію, для точного встановлення особи та ін. Палеоантропологія досліджує викопних людей і є основою для розв'язання багатьох питань антропогенезу. Крім краніометрії та остеометрії, палеоантропологія певною мірою використовує методи палеонтології, геології і археології.

_{Прогресивна А. беззаперечно довела генетичну єдність людей, походження їх від одного виду двоногих людиноподібних мавп. Вивчаючи тілесну природу людей, рад. антропологи показують не тільки певну відмінність їхніх зовнішніх ознак, але й загальну спорідненість людських рас і народів. Серед прогресив. антропологів Росії визначне місце посідають А. П. Богданов (1834-96), М. М. Міклухо-Маклай (1846-88) і Д. М. Анучин (1843—1923). Широкі антрополог, дослідження провадять сучас. рад. антропологи. При Моск. держ. університеті є Інститут антропології і Антропологічний музей, очолювані В. П. Якимовим. Цей інститут видає журнал «Советская антропология». Серед укр. антропологів, що працювали в дожовтневий період, треба назвати Ф. К. Вовка (1847—1918). З рад. укр. антропологів значні дослідження провели А. 3. Носов і Л. П. Ніколаєв.}

Розділи антропології

Основні розділи антропології: морфологія людини, вчення про антропогенез, расознавство. З середини 20 століття посилено розвивається комплекс дисциплін, об'єднаних спільною назвою біологія людини (вивчення фізіологічних, біохімічних і генетичних факторів, що впливають на варіації будови і розвитку людського організму).

Дивись також

Література

Українська радянська енциклопедія / ред. М. Бажан; 2-е видання. — К., 1974—1985.
Антропологія. Річник Кабінету ім. Ф. К. Вовка, в. 1 — 4. К., 1928—30;
Підоплічко І. Г. Походження людини в світлі науки. К., 1958;
Бунак В. В., Нестурх М. Ф., Рогинский Я. Я. Антропология. М., 1941;
Рогинский Я. Я., Левин М. Г. Основы антропологий. М., 1955.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.

Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F

Категорії: Статті до вікіфікації | Антропологія

Questions for article: �?нтропологі�?, �?нтропологі�? ра�?ознав�?тво, антропологі�?, антропометрія людини

This article is from Wikipedia. All text is available under the terms of the GNU Free Documentation License.

IHS Europe: Infrared Heating Systems for Home and Business.